Глуха стіна

Як діє опонент

Глуха стіна хоче закінчити розмову, нічого не пояснюючи. Короткими відповідями Глуха стіна контролює, чим ділитися, а чим ні: знизування плечима, «може», рівне «не знаю». Кожна така відповідь повертає всю роботу тобі. Ти заповнюєш тишу, вгадуєш, що за цим стоїть, ставиш нові запитання, і на кожне запитання, на яке можна відповісти одним словом, отримуєш рівно одне слово. Це спрацьовує, бо мовчання незатишне, і той, кому від нього найгірше, зазвичай починає говорити, благати або здається.

Як це звучить

• Може.
• Не знаю. А чого ти в мене питаєш?
• Як є, так є.

Що спрацьовує

Глуха стіна відкривається, коли лунає справжнє запитання, від якого не відбудешся знизуванням плечей. Став відкриті запитання з цікавості, а не для тиску: що співрозмовник думає, що в цій ситуації дається важко. А тоді чекай. Витримай паузу й не заповнюй її. Якщо у відповідь прозвучить бодай щось, відгукнися саме на це з інтересом, а не переходь до наступного пункту. Тримай рівний тон кілька ходів поспіль і запропонуй відповісти пізніше, якщо зараз невчасно. З терпінням і спокійним інтересом говорити стає безпечніше, ніж мовчати.

Ти кажешЯ нікуди не поспішаю. Як ти це бачиш? Розкажи, коли захочеш, я послухаю.

Що шкодить

Що сильніше тиснеш, то глухіша стіна. Град запитань, докори за мовчання чи запитання, на які можна відповісти «так» або «ні», дають легку коротку відповідь або привід піти. Якщо заповнювати кожну паузу власними здогадками, Глухій стіні досить погодитися одним словом і нічого не сказати. А холод у відповідь закінчує розмову, і саме цього Глуха стіна й хоче.