Насмішник

Як діє опонент

Насмішник хоче реакції, на яку можна показати пальцем. Спершу особиста шпилька, потім «це ж жарт», і очікування. Якщо ти смієшся разом, шпилька залишається в силі. Якщо зриваєшся, Насмішник звертається до всіх, хто слухає, і використовує твою злість як доказ, що проблема в тобі. Це спрацьовує, бо обидва виходи погані: заперечиш, і реакція здається надмірною; змовчиш, і ніби погоджуєшся. Жарт дає прикриття, тож шпильку ніколи не доводиться захищати по суті.

Як це звучить

• О, які люди! Важка ніч, чи це тепер у тебе таке обличчя?
• Розслабся, це жарт. Ого. Бачиш? Ось що всі про тебе й кажуть.
• Що, сьогодні все сприймаємо близько до серця? Я ж лише кажу те, що всі думають.

Що спрацьовує

Насмішник поступається, коли ти зберігаєш рівний тон і простими словами називаєш шпильку, без запалу й не клюючи на гачок. Повтори, що було сказано, скажи, що тобі не смішно, і на цьому зупинись. Жодних промов, жодних образ у відповідь. Коли Насмішник наполягає, що це був жарт, не сперечайся, чи так воно. Спокійно повтори свою думку один раз і веди розмову далі. Кожна спокійна відповідь забирає ту реакцію, заради якої все затівалося. Через кілька ходів вистава перестає працювати, і багато хто її кидає або визнає, що жарт зайшов задалеко.

Ти кажешЦе була шпилька про мою зовнішність, і мені не смішно. А тепер повернімося до плану.

Що шкодить

Помітна злість і є саме тим, чого хоче Насмішник: тепер є на що показати. Шпилька у відповідь перетворює все на змагання, в якому Насмішник сильніший. Якщо відсміятися заради миру, це сигнал, що так можна й далі. Довгі пояснення, чому було боляче, дають більше матеріалу.